Сторінка музкерівника

«Естетичне  виховання засобами музики та художнього слова»

  Шлях людини  в світі прекрасного починається дуже рано. Дитина вже з перших років життя несвідомо тягнеться до всього яскравого і привабливого, радіє , коли бачить блискучі іграшки, барвисті квіти і предмети. Все це викликає в неї почуття задоволення. Слово « гарно» рано входить у життя дітей. Уже з першого року життя вони чують пісню, казку,розглядають малюнки  разом із дійсністю мистецтво стає джерелом їхніх радісних переживань. Мова казки мусить бути народна ; це коштовна мова, якої не дасть ніяка книжка. То ж до вибору художнього твору для малят, з огляду на виховне значення сюжету, мови, слід підходити обережно, розважливо.

Щодо виявлення дітьми своїх естетичних емоцій, то звісно , вони будуть  відповідати їхньому вікові і мусять бути цілком вільні.

Естетичне сприйняття дійсності дітьми раннього віку має свої особливості.

Основними є чуттєва форма речей – їх колір, форма, звук. У цьому розвиток естетичного  сприйняття великої сенсорної культури.

В перші роки дитина погано реагує на естетичні враження, її вабить лише, що не будь яскраве, пишні кольори. Але потроху малюнки усе більше відчувають безпосередню красу і висловлюють свої особисті  нахили.

Та є такі відтінки почуттів , які глибше й повніше можна виразити музикою. Музика загострює емоційну чуттєвість. Вона необхідна дитині. Дитинство так само неможливе без музики, як неможливе без гри і казки.

Взагалі музика, розуміння музичних творів дає людям багато насолоди і приємності, освітлює життя.

Музичні заняття тішать дітей і спонукають їх до активності, дають яскраві художні та музичні враження, розвивають здатність глибше сприймати красу музики.

З вмілого добору матеріалу і правильної методики проведення музичної роботи забезпечуються розвиток рухів і мови дитини, її естетичне виховання.

Чому діти  так люблять гру ?  Чим вона приваблює їх Звідки вони беруть енергію, щоб безупинно бігати з м’ячем, годинами будувати замки й мости, бавитися з ляльками ?

Гра для дитини – справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями, водночас це вільна діяльність , адже дитина грає без примусу, із задоволенням.

Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює  різноманітні знання, набуває вмінь, готується  до життя. Тому гру беруть на озброєння вихователі і батьки.

Якщо малюка просто  попросити посидіти спокійно, це йому вдається  важко, варто ж йому запропонувати роль, бажаний спокій на якийсь час забезпечений,відомо, що на кожному віковому щаблі дитинства закладаються  якості, які матимуть дуже важливе знання для особистості в дорослому житті.  Гра дає малятам відчуття єдності з тим, із ким вони грають. І вміння взаємодіяти, спілкуватися розвивається у дітей саме в тих іграх, які побудовані на взаємодії дорослого й дитини.

Різноманітність народних ігор дозволяє виділити ті, за допомогою яких можливе цілеспрямоване формування в малюків певних комунікативної поведінки.

Малята полюбляють ігри  в яких головний персонаж виконує певні дії.

Ці ігри розвивають взаєморозуміння до іншої дитини, пробуджують бажання звертатися до однолітка й виконувати за правилами гри, його прохання.

Часом забуваємо, що творчість дитини – це необхідна форма самоутвердження, без якої їй не вирости в яскраву особистість, чарівний світ дитинства повинен бути щасливим і безтурботним.

·         Найголовніша умова такої захоплюючої діяльності  -  наявність у дитини знань про оточуючі предмети ( їх призначення, якість , естетичний вигляд), події і явища реального життя. Але для цього дітям потрібно мати не лише знання. І якщо до цих дитячих знань і умінь добавити «еліксиру», фантазії, то діти за допомогою дорослого можуть створити чудодійство. Діти прагнуть продовжити свою гру далі й далі, ще більше захоплюючись нею. І якщо малеча не залишить гру за дверима вчорашнього дня, а бажатиме продовжити її, то можна дійсно радіти.

·         Діти наскільки вживаються в роль своїх героїв, що навіть уже не граючись, відчувають себе в ній.

·         Гра готує дитину до навчання, праці, виховує поведінку.

·         Який малюнок у грі, таким він буде і в праці, так вважав А. С. Макаренко.                

Музика, яка лікує

Щодня ми чуємо музику і навіть не підозрюємо, що звуки можуть допомагати людям при лікуванні різних захворювань. Одним з перших, хто пояснив лікувальний ефект музики був Піфагор. Він стверджував, що музика підкоряється вищому закону (математиці) і відновлює в організмі людини гармонію. А давньогрецький лікар Гіппократ лікував музикою безсоння та епілепсію. Пізніше вчені зробили висновки, що музика може знімати втому й заряджати людину енергією, позитивно впливати на систему кровообігу та дихання. 
         Слухайте!
        Музико-терапевти відзначають, що для кожного конкретного пацієнта треба підбирати індивідуальні мелодії, але існують універсальні "мелодії - цілителі" для певного психічного стану чи захворювання.
Для поліпшення настрою слід слухати:
"Рондо в турецькому стилі" В.А.Моцарта, "Хабанеру" з опери "Кармен" Жоржа Бізе, "Тріумфальний марш" з "Аіди" Джузеппе Верді.
Забути про неприємності та проблеми вам допоможе:
"Аве Марія" Франца Шуберта, "Колискова" Йоганесса Брамс.
Сонливість проженуть:
концерти та сонати Антоніо Вівальді, серенади Франца Шуберта.
Відчуттям ранкової свіжості наповнять душу:
"Ранковий настрій" Едварда Гріга, "Ранок" Ріхарда Штрауса, симфонічний ескіз "Море" Клода Дебюссі, "Пробудження птахів" Олів'є Мессіна. 
Під час депресії рекомендовані елегії, ноктюрни, колискові. 
При перевтомі слід послухати записи: Елвіса Преслі, Луї Армстронга, Дюка Веллінгтона.
При порушенні сну зможуть допомогти:
п'єси П.І. Чайковського, мелодії Крістофа Глюка, твори Роберта Шумана.
Релігійна музика полегшує біль, дарує відчуття спокою.
Головний біль, пов'язаний з емоційним перевантаженням, зменшиться ,коли у вас буде звучати:
" Венгерська рапсодія" Ференца Ліста, сюїта "Маскарад" Арама Хачатуряна, "Дон Жуан" В.А.Моцарта. 
         Краще слухати музику у зручному положенні із заплющеними очима 10-15 хвилин. Музика допомагає саме тоді, коли її пропускають через себе, заповнюючи музикою свої думки та свідомість.                                                           

  Співайте!
         Вчені стверджують, що спів теж може лікувати хвороби. У стародавньому Єгипті співом хору лікували безсоння. Сьогодні фахівці радять батькам, діти яких страждають на заїкання, віддати їх на хор. Хоровий спів також допомагає тим, хто не вимовляє певні звуки. Загалом спів нормалізує фізичний стан людини. Під час цього процесу активно задіяний весь організм, активно б'ється серце, дихають легені, виконуються рухові функції. Після 5-10 хвилин власного співу покращується настрій, підвищується активність.
         Тож слухайте музику і співайте! Дихайте на повні груди і будьте здорові.

підготувала:

Оніщенко А.О.
музичний керівник 

«Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому 

віці. Усе, що дитина переживає, все, що в ній пробуджене і 

виховане, проявляється впродовж усього її життя».

                                                                                                    Карл Орф

На традиційних заняттях більше часу відводимо музично – ритмічним рухам. До цього виду діяльності ми відносимо музично – ритмічні вправи, танці, хороводи та ігри, які допомагають малюку краще зрозуміти, відчути, полюбити музику, усвідомити її настрій, навчитися розрізняти засоби музичної виразності, частини твору.

Значення музично – ритмічних рухів у музичному вихованні дошкільників:

Значення цього виду музичної діяльності важко переоцінити, адже в ранньому дитинстві малюки адекватно реагують на музику різного характеру і свої емоції передають через рух – пружинять ніжки під веселу музику, погойдуються з боку в бік під музику спокійного характеру. Такі відомі вчені, як Тотеш Бабаджан, Микола Щелованов зазначали, що музично – ритмічне виховання треба починати якомога раніше, адже емоції під впливом музики створюють потребу у руховій активності, яка поступово набирає більш довільного характеру.

Система прийомів з навчання музично – ритмічних рухів:

Музично – ритмічні вправи, танці, ігри, хороводи спрямовані на виконання певних завдань з розвитку музичних здібностей дошкільників і мають доповнювати одне одного, перебувати у тісному зв’язку, утворювати систему,в якій музичне виховання здійснюється у певній послідовності. Наприклад , не можна приступати до розучування таночка чи гри, попередньо не розучивши танцювальних рухів до них, не навчивши дитину чути початок і закінчення музики, зміну її частин. Так, до того, як ознайомлювати дітей з українським таночком, на попередніх заняттях ми розучуємо його елементи :

- крок «бігунець»;
- «колупалочка»;
- присядка ( для хлопчиків);
- ритмічні притупи , оплески.

Для кращого сприймання рухів дітьми доречно використовувати ігрові прийоми:

- крокуємо, як солдати на параді ;
- пружинимо ніжки, як кішечки «м’який» крок»;
- стрибаємо, як м’ячики;
- перестрибуємо через рівчачок «бігунець»;
- ставимо ноги «квіточкою»- вихідне положення ніг перед «пружинкою».

Музично – рухові вправи допомагають навчити дітей узгоджувати рухи з характером музики, ритмічно і виразно рухатися, розвивають почуття ритму, передають через рух ритмічну виразність музики.

Використання музично – рухових вправ під час свят:

Деякі музично – рухові вправи доречно використовувати на святах. Усі освітні програми у розділі з музичного виховання містять вправи з предметами. Листочки, стрічки, прапорці, хусточки, квіти , брязкальця в руках малюків під час виконання таких вправ стануть окрасою будь – якого свята. До прикладу візьмемо вправу з квітами, яку часто використовуємо на святі мам. У молодшій групі під час виконання такої вправи діти вчаться:

- бігатилегко, відповідно до музики ;
- під час руху зберігати дистанцію ;
- утримувати рівне коло ;
- звужувати і розширювати коло згідно зі зміної динаміки музики та «музичної фрази»;
- виконувати «пружинку», погойдуючи квітами над головою у такт музики;
- легко кружляти на пальцях.

І це далеко не весь перелік завдань, які можна розв’язати під час виконання цієї вправи. А скільки позитивних емоцій отримує дитина, адже вона вітає квіточкою матусю, танцює для неї і разом з друзями утворює великий букет для всіх мам.

Таночки у дитячому садку:

Доречно нагадати , що всі музично – ритмічні рухи у молодшому дошкільному віці діти виконують разом з вихователем. У старшій групі завдання для дітей будуть уже складнішими. Скажімо, якщо для малюків підбираємо музичні твори з контрастними частинами, то у старшому дошкільному віці музичний супровід може зберігати єдиний характер. Діти мають уже вміти:

- змінювати рухи зі зміною частин у музичному творі, зокрема заспіву і приспіву;
- виконувати вправу відповідно до характеру музики – пластично, ритмічно;
- відчувати ритм і відповідно до нього виконувати рухи, при цьому співати, перешиковуватися і все це робити самостійно.

Серед інших видів музично – рухової діяльності, танцям музичні керівники приділяють чи не найбільше часу. Тай справді, яке ж свято без таночків? Веселі, запальні, жартівливі, плавні, хороводні – без них не обходиться жодний святковий ранок у дитячому садку.

Ми ознайомлюємо малюків з елементами народного, бального та класичного танців, розвиваємо у них творчі здібності, які допомагають дітям створювати самостійні танцювальні образи, замінювати рухи в таночках на інші, вигадувати власні таночки.

Найпростіші рухи народного танцю дитина «вбирає» в себе ще у ранньому дитинстві. Почувши веселу музику, маленькі танцюристи починають пружинити ніжки, погойдувати головою, виконувати «веселі ручки», але такі дії вони сприймають скоріше як забаву. Однак з часом, набувши певних танцювальних навичок, діти можуть проявити себе справжніми артистами. У наш час умови постановки таночків змінилися. Старші дошкільники із задоволенням виконують сучасні ритмічні таночки під фонограми відомих співаків, композиторів – класиків. Тут є простір для творчості музичного керівника. Та треба пам’ятати, що таночки під фонограму можна розучувати лише зі старшими дошкільникам. Це можуть бути один – три таночки, які діти виконуватимуть на святі. Інші таночки розучують і виконують під акомпанемент музичного керівника, бо жодна фонограма, навіть найкраща, не може замінити «живе» виконання.

Розучуючи з дітьми будь – який таночок, пояснюємо їм , що означає кожний рух, жест, розповідаємо оповідки за сюжетом таночка. Дитина має зрозуміти , що танець – це мова музики і рухів, через яку до глядачів можна донести певну інформацію. На жаль, інколи музичні керівники так захоплюються сучасними кліпами, що намагаються перенести побачене і почуте на дошкільників , навчаючи їх вульгарним рухам під брутальну пісню з незрозумілим змістом. Такі «танці» не те що дитина , а й дорослий не спроможний збагнути. Або, скажімо, за допомогою дітей намагаються зробити «сурдопереклад» дорослої пісні, вважаючи це дуже потішним. Звичайно, ні про яке виконання завдань з музичного виховання тут не може йтися. Незалежно від того , до якого жанру відноситься танець – сучасний, народний, класичний чи спортивний, він має бути доступний дітям, зрозумілим , цікавим, не обтяжливим, таким , що виховує естетичний смак.

Музично – рухові ігри:

Музично – рухові ігри,як правило, є заключною частиною музичного заняття. Вони допомагають психологічно розвантажувати дітей, навчати їх гідно сприймати не лише перемоги, але й поразки. Гра стимулює дитину до творчості, розвиває уміння поводитися в колективі, дружні стосунки, викликає у неї шквал емоцій, розвиває психологічно та фізично.

Умовно ми можемо поділити ігри на народні, сюжетно – рольові та творчі. Окремо виділяємо музично – дидактичні ігри . Через ігри ми навчаємо дітей не лише слухати музику, виконувати певні рухи відповідно до її характеру, але й розвиваємо у своїх вихованців орієнтування в просторі, самоконтроль.

Гра є засобом розвитку у дітей музикальності. Звичайно всі ці завдання можна реалізувати і в інших видах музично – рухової діяльності, але саме у грі діти почуваються більш природно , розкуто, гра викликає у них найбільший інтерес та захоплення. Ігри з предметами, зі співом, з творчими завданнями, з музичним супроводом цікаві не лише дітям , але й їхнім батькам. Враховуючи те, що на кожному святковому ранку за методикою треба проводити дві – три гри, не треба нехтувати цим видом діяльності, адже розучені на заняттях ігри – це вже готові номери для виступів на святі.

Особливу увагу треба звернути на народні ігри, які музичні керівники мають використовувати на рівні з авторськими іграми. Дехто вважає їх у наш вік глобальної комп’ютеризації застарілими, не цікавими для дітей. Це велика помилка. Адже на першому році життя дитина із задоволенням грається у «Ладки – ладусі», «Сороку – ворону», «Гоп, гоп, гу- ту – ту» та у багато інших забавлянок. У старшому дошкільному віці діти водять хороводи, граються в рухливі ігри. Такі ігри, як «Подоляночка», «Ой на горі жито», «Гляньте діточки малі» та інші, прилучають дошкільників до народного мистецтва, виховують естетичний смак. Будь – яка гра є розвивальною для дітей, а народні ігри зі співом чи просто з музичним супроводом розвивають ще й музичні здібності.

Народні ігри здебільшого пов’язані з порами року, тому і планувати їх проведення треба відповідно. Якщо музичний керівник на музичних заняттях регулярно ознайомлює дітей з різними іграми, то провести вечір розваг на основі народних музично – рухливих ігор йому буде нескладно, а діти отримають велике задоволення.

Ігри зі співом, хороводи розучуємо на музичних заняттях, потім вихователі закріплюють отримані дітьми знання у групі. У теплу погоду діти із задоволенням граються в такі ігри на ігрових майданчиках. Гру можна вважати засвоєною, якщо діти самостійно організовують і проводять її, слідкують за ходом гри, дотримуються усіх правил.